• Ігри з озвученими м'ячами Softy Sound и Petito Foam

Ігри з озвученими м’ячами Softy Sound и Petito Foam.

Рухливі ігри завжди були джерелом всебічного розвитку і виховання незрячих і слабозорих дітей. Незряча дитина любить ігри і зовсім так само, як і зрячі, може грати майже в будь-яку гру. Тільки незрячого потрібно спершу навчити грі, допомогти йому оволодіти грою.

Увага! При організації і проведенні занять з незрячими і слабозорими дітьми протипоказані усі види ігор, пов'язані з небезпекою очного травматизму, а також різкі нахили, стрибки, вправи з обтяженням, вправи, пов'язані зі струсом тіла і похилим положенням голови.

Гра повинна відповідати фізичному розвитку дітей та тим навичкам, якими вони володіють. Вибираючи інвентар для гри, дорослий повинен: для сліпих - використовувати озвучену атрибутику; для дітей із залишковим зором і слабозорих - підібрати яскравий і барвистий інвентар, враховуючи контрастність предметів.

При використанні м'яча в грі з незрячими дітьми бажано підбирати круглий озвучений м'яч, який дає можливість незрячій дитині не тільки вільно грати з м'ячем, точно кидати, легко ловити, а й самостійно знаходити його. Все, чим будуть грати діти, має бути безпечним!

Ведучий тим чи іншим сигналом (наприклад, два довгих свистка означають припинення гри) повинен орієнтувати гравців, задавати потрібний напрямок і попереджати про небезпеку. Звук використовується як умовний сигнал, який замінює зорове сприйняття. Звук найкраще вловлюється дитиною, якщо його джерело знаходиться на рівні обличчя.

У зв'язку з тим, що незряча дитина сприймає всю гру на слух, у неї може виникнути перенапруження органів слуху і нервової системи, що викличе загальну перевтому. Тому велика увага приділяється дозуванню фізичного навантаження при іграх. Ці заходи безпеки дозволяють легко вводити дитину в гру, допомагають позбутися комплексу неповноцінності, забезпечують самореалізацію і розкриття творчого потенціалу дитини, створюють позитивний емоційний фон.

Проведення спільних рухливих ігор незрячих і слабозорих дітей та дітей з нормальним зором на перший погляд видається складним. Однак існують варіанти проведення і таких рухливих ігор. Вони нестандартні, тому в кожному окремому випадку необхідно шукати нові прийоми, вносити до правил гри невеликі зміни, адаптуючи гру для існуючої групи. Наприклад, якщо гра ведеться парами, то їх можна скласти так: зрячий-незрячий; незрячий-слабозорий; мама-незряча дитина і т.д. Замість простого можна використовувати озвучений м'яч, навчити незрячих користуватися дотиково-тактильними і звуковими орієнтирами. У ряді ігор потрібно обмежувати поле діяльності зрячих гравців і гравців із залишками зору, попередньо оголосивши про це всім, хто приймає участь у грі. Якщо незрячих гравців рівномірно розподілити по командам, то команди врівноважуються за загальним станом зору.

В іграх-наздоганялках слабозорі ловлять тільки слабозорих, незрячі ж ловлять всіх, а в іграх «Піжмурки», «Нічний вартовий» слід зав'язувати очі тільки зрячим дітям. Не можна допускати, щоб діти із залишком зору або зрячі застосовували в грі обманні дії, це ображає незрячих дітей, і у них може з'явитися відчуття недовіри до оточуючих. Так як під час ігор незрячі орієнтуються на звук, на майданчику необхідно дотримуватися повної тиші. Перед грою з бігом бажано, щоб діти спочатку показували рукою напрямок, куди вони збираються бігти. Необхідно навчити незрячих дітей бігу за лідером, орієнтуючись на звук кроків того, хто біжить попереду. Ведучий завжди повинен знаходитися там, куди біжать гравці, і бути для них орієнтиром. Деякі діти страждають від яскравого світла, таких дітей слід поставити так, щоб сонце не світило їм в очі. Не слід забувати і про те, що підняття тягарів сприяє збільшенню внутрішньоочного тиску, а при короткочасному бігу з максимальною інтенсивністю, який триває 5 секунд, спостерігається зниження внутрішньоочного тиску. Ці дані слід враховувати при визначенні фізичного навантаження для дітей, які страждають на глаукому.

При проведенні ігор на місцевості з активним навантаженням на слух необхідно враховувати силу і напрям вітру. Вітер здатний віднести звуки в іншу сторону, тому гравці можуть збитися зі шляху. Якщо заняття ведуться в спеціалізованих установах і в інклюзивних класах з великою кількістю дітей, то в процесі гри (естафети) дорослий веде постійне спостереження за самопочуттям дітей. Щоб діти не перевтомлювалися, ведучому необхідно знати основні дані по фізичному і психологічному розвитку кожної дитини, а саме:

• рекомендації лікарів: офтальмолога, ортопеда, педіатра, психоневролога;
• загальний стан здоров'я дитини (перенесені інфекційні та ін. захворювання);
• стан опорно-рухового апарату і його порушення;
• наявність супутніх захворювань;
• стан зорового дефекту (стійка або нестійка ремісія);
• здатність дитини орієнтуватися в просторі;
• наявність попереднього сенсорного досвіду;
• стан і можливості збережених аналізаторів (дотик, слух, нюх, смак);
• стан нервової системи.
Також цих вимог необхідно дотримуватись, займаючись і з невеликими групами.

1. «Знайди м'ячик»
Гра розвиває здатність орієнтуватися на локалізований звук без сторонньої допомоги.
У грі двоє учасників: дорослий і дитина. Грають озвученим м'ячем з дзвіночком всередині.
Правила гри: ведучий ховає м'яч або ховається разом з м'ячем. Після того як м'ячик захований, дитина відправляється на його пошуки.
Поки м'ячик ховають, дитина стоїть, закривши вуха, щоб не чути звуку м'яча і кроків ведучого, потім ведучий відкриває дитині вуха.
Гра проводиться до чотирьох разів: при локалізації звуку справа, зліва, спереду і ззаду.
Техніка безпеки: під час пошуків у дитини на шляху не повинно бути перешкод.

2. «Влучи у мішень»
Гра розвиває слухову пам'ять і влучність.
У грі приймає участь група з чотирьох і більше дітей.
Діти шикуються в колону. На лінії старту стоїть кошик або коробка з м'ячами невеликого розміру. Перед кидком кожного гравця ведучий видає короткочасні звукові сигнали мішенню (або постукуванням поруч з нею). Потім дитина кидає м'яч у ціль по пам'яті. При влучному кидку в ціль лунає звук, а дитина отримує один бал. Якщо кидок був невдалим, слід підвести дитину до самої мішені, щоб вона до неї доторкнулася. Після цього право кидка переходить до наступного гравця. Перемагає той, хто швидше за всіх набере 5 балів.
Мішень можна виготовити наступним чином: до великого поліетиленового пакету кладемо м'ячик і вставляємо перед ним прямокутник з картону, фанери, ДВП або іншого твердого матеріалу відповідного розміру, який передбачає влучення у нього на не надто великій відстані.
Висота встановлення мішені має бути на рівні очей дитини.

3. «Наздожени мене»
В процесі гри розвиток отримує вміння дитини орієнтуватися в просторі на рухомий звук.
Гра проводиться удвох: дорослий і дитина, на майданчику без перешкод розміром приблизно 5x5 метрів.
Дорослий бере на себе роль ведучого. За допомогою озвученого м'яча він видає постійний звук і тікає від дитини, а та в свою чергу наздоганяє ведучого, орієнтуючись на звук.
Темп гри повільний, ведучий швидше йде від дитини, ніж тікає від неї.
Можна допомагати дитині підказками, наприклад: «трохи правіше», «лівіше» і т.д.

4. «Гарячий м'яч»
Розвиток уваги, швидкості, рухової реакції і спритності рук.
Гра проводиться з групою дітей (близько 10 осіб) як з проблемним зором, так і без зорових порушень.
Діти стають в коло на відстані 10 сантиметрів один від одного. Озвучений м'яч знаходиться в руках одного з гравців. За командою ведучого м'яч з максимальною швидкістю передається з рук в руки.
Якщо в грі беруть участь слабозорі або здорові діти, при шикуванні гравців в коло незрячу дитину слід поставити поруч із слабозорою або здоровою дитиною, пояснивши їм, що незрячому учаснику гри м'яч потрібно передавати прямо в руки.
Незрячій дитині необхідно пояснити, як тримати руки напоготові (долонями вгору, мізинці торкаються один одного, долоні розкриті, лікті притиснуті до тулуба).
Той, у кого м’ячик випав з рук, вибуває з гри.
Гра продовжується до того часу, поки не залишаться двоє гравців, які змогли втримати м’яч. Вони і оголошуються переможцями.

5. «Наздожени м'яч»
Гра розвиває увагу, точність і узгодженість рухів.
Кількість гравців - 10-12.
Гра проводиться на ігровому майданчику двома озвученими м'ячами. Усі гравці утворюють коло. Двом гравцям, що стоять в колі через 3-4 дитини один від одного, вручається по м'ячу. За сигналом ведучого гравці намагаються якомога швидше передавати м'ячі сусідові справа, з тим щоб один м'яч наздогнав інший. Коли це станеться, гра починається знову.
М'ячі можна тільки передавати - не кидати.
Кількість м'ячів можна збільшувати.
Передача м'яча здійснюється на рівні пояса або грудей.

6. «Вудка»
Сприяє розвитку слуху, спритності, швидкості реакції. Від ведучого вимагає підвищеної уваги і дбайливого ставлення до гравців, особливо на початкових етапах приєднання до ігор.
Кількість гравців – 5-20.
Вудка являє собою мотузку із закріпленим на кінці озвученим м'ячем. Мотузку слід брати такої довжини, щоб м'яч проходив не саме під ногами гравців, а за ними, щоб не бив по ногах.
Усі гравці - «риби»  шикуються в коло. Ведучий - «рибалка»  стає в центрі кола з мотузкою в руках. Він крутить «вудку» так, щоб мотузка з м'ячиком проходила під ногами дітей, які стоять в колі. Гравці, намагаючись не зачепити «вудку», підстрибують, коли вона наближається до їхніх ніг, орієнтуючись на звук. Хто зачепив «вудку» отримує штрафне очко. Виграють ті гравці, які не попадуться на «вудку». Якщо ж залишається тільки один не впійманий, то цей гравець отримує почесний титул «Золота рибка».
Початок гри потрібно позначити словами: «Приготувалися ... почали!».
Необхідно стежити, щоб гравці підстрибували навшпиньки, тихо і не надто високо.
Коли учасники гри навчилися своєчасно стрибати, не зачіпаючи «вудку», можна крутити мотузку, то сповільнюючи її, то прискорюючи.
Час від часу слід змінювати напрямок руху мотузки, тим самим створюючи паузу для відпочинку.

Ігри з озвученими м'ячами Softy Sound и Petito Foam

  • Модель: Стаття
  • Наявність: 1
  • 0.00грн.